11 липня 2026 року в українській Олиці на Волині відбулися жалобні заходи з нагоди 83-х роковин трагічних подій. Віцепрем’єр-міністр, міністр національної оборони Польщі Владислав Косіняк-Камиш прибув на церемонію «зі знаком миру, як до друзів» та поєднав у своїй промові дві вимоги — необхідність ексгумацій жертв і заклик до побудови польсько-українського примирення на основі правди, пам’яті та прощення.
Заява в Олиці та її формула
Косіняк-Камиш застеріг від прославляння винуватців історичних трагедій і заявив: «Я прийшов сюди не для того, щоб роздряпувати рану, а щоб вона загоїлася. Але для того, щоб вона загоїлася, її спершу потрібно належно обробити». Він також запропонував символічну «одинадцяту заповідь»: «11 липня кожного року: „Не завдавай болю, не глорифікуй тих, хто викликає біль і страждання у твоїх друзів“». За його словами, вшанування пам’яті «не може бути вишите ненавистю», а має «бути зшите з любові».
Українська участь і позиція Варшави
У церемонії взяли участь перший заступник міністра культури України Іван Вербицький та голова Українського інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров, який заявив, що Україна офіційно визнає Волинську трагедію і що за останні півтора року є масштабний прогрес у пошукових та ексгумаційних роботах. Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск закликав українців і поляків стримати емоції, оскільки радикальні націоналісти шкодять обом країнам, і що Росія була б «неймовірно щасливою» у разі масштабної кризи у двосторонніх відносинах.
Залишити відповідь